Відповідальність за колабораціонізм

Автор: Олексій Кобець, адвокат

Коротко головне

• Колабораційну діяльність передбачає стаття 111-1 Кримінального кодексу, запроваджена у березні 2022 року. Вона застосовується у зв’язку зі збройною агресією та окупацією.
• Стаття охоплює різні форми, від публічного заперечення агресії та закликів підтримати державу-агресора до добровільного зайняття посад в окупаційній владі, економічної співпраці та участі у збройних формуваннях.
• Покарання зростають за тяжкістю: від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до тривалого позбавлення волі з конфіскацією майна за найтяжчі форми.
• Колабораціонізм відрізняється від державної зради (стаття 111) і пособництва державі-агресору (стаття 111-2), і правильна кваліфікація має вирішальне значення для захисту.
• Справи цієї категорії складні й політично чутливі, тому кваліфікований захист потрібен з першого дня, ще до вручення підозри.

Після початку повномасштабної агресії поняття колабораціонізму увійшло в українське кримінальне право і водночас породило чимало запитань. Межа між висловлюванням позиції, вимушеною поведінкою в окупації та злочином буває тонкою, а наслідки, дуже серйозними. У цьому матеріалі пояснюємо, що саме карається за статтею 111-1 Кримінального кодексу, які передбачені покарання і чим ця стаття відрізняється від суміжних, станом на 2026 рік.

Що таке колабораціонізм за статтею 111-1 КК

Колабораційна діяльність, це добровільна співпраця з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією чи незаконними збройними формуваннями на шкоду Україні. Відповідальність за неї встановлює стаття 111-1 Кримінального кодексу, яку запровадили Законом у березні 2022 року у відповідь на окупацію частини територій.

Ключова ознака, це добровільність. Стаття спрямована проти свідомого й вільного вибору співпрацювати з ворогом, а не проти дій, вчинених під примусом чи задля виживання. Тому в кожній справі принципово важливо встановити, чи була діяльність добровільною і в чому конкретно вона полягала. Саме навколо цих обставин найчастіше й будується як обвинувачення, так і захист.

Які форми колабораційної діяльності передбачає стаття

Стаття 111-1 складається з кількох частин, що охоплюють різні за тяжкістю форми. До них, зокрема, належать:

• публічне заперечення збройної агресії проти України чи тимчасової окупації, а також публічні заклики до підтримки рішень і дій держави-агресора;
• добровільне зайняття посад, не пов’язаних із виконанням владних повноважень, у незаконних органах, створених на окупованій території;
• здійснення пропаганди у закладах освіти незалежно від їх типу з метою сприяння агресору;
• добровільне зайняття посад, пов’язаних із виконанням владних повноважень, у незаконній окупаційній владі;
• передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора та провадження господарської діяльності у взаємодії з ними;
• організація і проведення заходів політичного характеру, інформаційна діяльність у співпраці з агресором;
• добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях держави-агресора, надання їм допомоги у веденні бойових дій.

Перелік форм широкий, а межі між ними на практиці не завжди очевидні. Тому правильне встановлення того, під яку саме частину статті підпадають дії особи, є першим і вирішальним питанням у справі.

Які покарання передбачені за колабораціонізм

Покарання за статтею 111-1 суттєво різняться залежно від форми діяльності і зростають від найменш до найбільш тяжких. За менш небезпечні форми, наприклад публічне заперечення агресії чи заклики до підтримки дій держави-агресора, основним покаранням є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також можливі громадські роботи чи штраф.

За тяжчі форми, зокрема добровільне зайняття владних посад в окупаційній адміністрації, економічну співпрацю з ворогом чи організацію відповідних заходів, передбачено суворіші санкції, аж до позбавлення волі. Найтяжчі форми, як-от добровільна участь у незаконних збройних формуваннях держави-агресора та допомога у веденні бойових дій проти України, караються тривалим позбавленням волі, а за низкою частин, з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади. Багато складів передбачають і додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади на строк до п’ятнадцяти років. З огляду на такий діапазон, точну кваліфікацію і можливе покарання варто оцінювати індивідуально разом з адвокатом.

Чим колабораціонізм відрізняється від держзради та пособництва

На практиці статтю 111-1 часто плутають із державною зрадою (стаття 111) та пособництвом державі-агресору (стаття 111-2), хоча це різні склади злочинів. Державна зрада, це умисне діяння громадянина України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності чи безпеці держави: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, шпигунство, надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності. Це один із найтяжчих злочинів проти основ національної безпеки.

Пособництво державі-агресору за статтею 111-2, це умисні дії з надання підтримки агресору, зокрема реалізація чи підтримка його рішень та передача ресурсів, коли такі дії не охоплюються статтями 111 чи 111-1. Колабораціонізм натомість акцентує саме на добровільній співпраці на окупованих територіях і в публічній площині. Оскільки санкції та наслідки цих статей різні, безпідставно суворіша кваліфікація прямо порушує права людини, і саме тому робота захисту з кваліфікацією є критичною.

Хто розслідує справи і як формується доказова база

Досудове розслідування колабораційної діяльності здебільшого здійснює Служба безпеки України, а процесуальне керівництво здійснює прокуратура. Доказами у таких справах часто стають публікації і дописи в соціальних мережах, відео та фотоматеріали, показання свідків, документи окупаційної адміністрації, дані про зайняття посад чи отримання виплат.

Проблема в тому, що подібні докази нерідко неоднозначні: допис міг бути вирваний із контексту, посада, формальною, а перебування на території, вимушеним. Тому захист зосереджується на перевірці добровільності, справжнього змісту дій та належності і допустимості доказів. Поспішні визнання чи пояснення без адвоката у таких справах особливо небезпечні, адже потім їх дуже складно спростувати.

Захист у справах про колабораціонізм

Стратегія захисту завжди індивідуальна, але спирається на кілька опор. Перша, це ретельний аналіз кваліфікації: чи правильно обрано частину статті і чи не йдеться насправді про суміжний або відсутній склад. Друга, це доведення відсутності добровільності, наприклад дій під примусом, погрозою чи в умовах крайньої необхідності. Третя, це перевірка доказів на допустимість і повнота дослідження контексту.

Оскільки такі справи мають суспільний резонанс і високий тиск, ще важливіше, щоб інтереси особи послідовно відстоював досвідчений адвокат з кримінальних справ. Якщо ви або близька вам людина стикнулися з підозрою у колабораціонізмі, не давайте пояснень без захисника і звертайтеся по правову допомогу в кримінальних справах якомога раніше. Про те, як діяти одразу після вручення підозри, ми розповідаємо в окремому матеріалі про перші кроки при підозрі у вчиненні злочину.

Часті запитання

Чи є колабораціонізм і державна зрада одним і тим самим?

Ні. Це різні статті Кримінального кодексу з різними ознаками і санкціями. Державна зрада за статтею 111 стосується діянь на шкоду національній безпеці, як-от перехід на бік ворога чи шпигунство. Колабораціонізм за статтею 111-1 стосується добровільної співпраці з агресором і окупаційною владою. Правильне розмежування прямо впливає на покарання.

Чи карається публічна підтримка дій держави-агресора?

Так, публічне заперечення збройної агресії та публічні заклики до підтримки рішень чи дій держави-агресора є однією з форм колабораційної діяльності. Водночас важливий контекст і зміст висловлювання, тому кожна ситуація потребує окремої правової оцінки.

Чи є злочином вимушена співпраця в окупації?

Ключова ознака колабораціонізму, це добровільність. Дії, вчинені під примусом, під загрозою життю чи задля виживання, можуть виключати відповідальність або впливати на кваліфікацію. Проте це потрібно довести, і саме тут потрібен адвокат.

Яке покарання може загрожувати за статтею 111-1?

Діапазон широкий: від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю за менш тяжкі форми до тривалого позбавлення волі з конфіскацією майна за найтяжчі, зокрема участь у збройних формуваннях агресора. Конкретне покарання залежить від частини статті та обставин справи.

Хто розслідує справи про колабораціонізм?

Такі справи здебільшого розслідує Служба безпеки України під процесуальним керівництвом прокуратури. Доказами часто стають публікації, документи та показання, тому робота захисту з перевірки їх допустимості є дуже важливою.

Що робити, якщо близькій людині оголосили підозру в колабораціонізмі?

Не радьте їй давати пояснення без адвоката і якнайшвидше залучіть захисника з кримінальних справ. Ранній аналіз кваліфікації і доказів дає значно більше можливостей, ніж спроби виправдатися самотужки під тиском слідства.

Чи можна оскаржити неправильну кваліфікацію?

Так. Якщо дії кваліфіковано за суворішою частиною чи статтею, ніж вони є насправді, захист має право це оспорювати. Перекваліфікація на менш тяжкий склад або доведення відсутності складу злочину, це один із головних напрямів роботи адвоката.

Чи впливає щире каяття або співпраця зі слідством на результат?

Може впливати, але рішення про будь-яку взаємодію зі слідством варто ухвалювати лише разом з адвокатом. Необдумані визнання здатні нашкодити, тоді як зважена правова позиція здатна суттєво поліпшити становище.

Олексій КобецьПартнер, юридична компанія «Лексон»Понад 35 років у системі МВС та адвокатурі. Спеціалізується на кримінальному праві: захист під час обшуків, слідчих дій та у суді.