Визнання розірвання шлюбу фіктивним: що це таке і як це працює

Автор: Ілона Мельничук, адвокат

Коротко головне

• Фіктивне розлучення, це офіційне розірвання шлюбу без справжнього наміру припинити сімейні відносини: подружжя формально розлучається, а насправді живе далі однією сім’єю.
• Закон дозволяє визнати таке розлучення фіктивним лише в одному випадку, за статтею 108 Сімейного кодексу України, і тільки якщо шлюб було розірвано через ДРАЦС за спільною заявою подружжя без дітей (стаття 106).
• Судові розлучення фіктивними не визнають: суд уже встановив, що подальше спільне життя неможливе.
• Головний ризик у тому, що з юридичного погляду ви справді розлучені: майно, набуте після розлучення, стає особистим, право на спадщину за законом зникає, а колишній партнер може вільно взяти новий шлюб.
• Прямої кримінальної відповідальності за сам факт фіктивного розлучення немає, але якщо схему використали для незаконних виплат чи уникнення боргів, це може обернутися звинуваченням у шахрайстві та поверненням отриманого.

Ідея фіктивного розлучення виглядає простою: розлучитися «лише на папері», отримати якусь вигоду і жити далі як раніше. На практиці це один із найризикованіших сімейно-правових кроків, бо закон не знає «несправжніх» розлучень: розірвання шлюбу настає реально, з усіма наслідками. Нижче докладно розберемо, що таке фіктивне розлучення, навіщо до нього вдаються, чим воно загрожує і за яких умов його взагалі можна визнати фіктивним у суді.

Що таке фіктивне розлучення?

Фіктивне розлучення, це розірвання шлюбу без наміру насправді припинити шлюбні та сімейні відносини. Подружжя офіційно оформлює розлучення, отримує відповідні документи, але продовжує проживати разом, вести спільне господарство і сприймати себе як сім’ю. Формально шлюб припинено, фактично, ні. Саме розбіжність між зовнішньою, юридичною дією і справжніми намірами людей робить розлучення фіктивним.

Важливо розуміти, що термін «фіктивне» описує мотив, а не окрему процедуру. Розлучаються фіктивно тими самими способами, що й по-справжньому, через ДРАЦС або через суд. Різниця тільки у внутрішньому намірі сторін, який згодом дуже складно і оцінити, і довести. Через це фіктивне розлучення часто залишається сірою зоною доти, доки хтось із учасників або сторонніх осіб не вирішить оскаржити його наслідки.

Чим фіктивне розлучення відрізняється від фіктивного шлюбу?

Це дві різні правові конструкції з різними наслідками, і плутати їх не варто. Фіктивний шлюб, за статтею 40 Сімейного кодексу, це шлюб, укладений без наміру створити сім’ю; суд визнає такий шлюб недійсним. Фіктивне розлучення, навпаки, це припинення шлюбу без наміру насправді розірвати сімейні зв’язки; суд може визнати його фіктивним за статтею 108 того самого кодексу.

Люди часто змішують ці поняття, бо в обох ідеться про «несправжність». Але юридичний механізм відрізняється принципово: у першому випадку оскаржують створення шлюбу, у другому, його розірвання. Наслідки і докази теж різні. Про недійсність шлюбу тут не йдеться, бо це окрема тема; далі мова про розлучення і тільки про нього.

Навіщо люди вдаються до фіктивного розлучення?

Причина майже завжди одна: спроба отримати матеріальну чи іншу вигоду, недоступну офіційному подружжю. Найпоширеніші мотиви такі:

• отримання соціальних виплат, субсидій чи статусу, які надають самотнім або малозабезпеченим особам;
• участь у державних або пільгових житлових програмах на умовах, розрахованих на одну людину;
• приховування реального доходу чи майнового стану сім’ї;
• захист майна від стягнення за боргами одного з подружжя, коли активи «переписують» на другого;
• податкове чи інше планування, побудоване на статусі неодруженої особи.

Спільна риса всіх цих мотивів у тому, що вони спрямовані на обхід закону або введення в оману державних органів чи кредиторів. Саме тому будь-яка вигода тут завжди йде в парі з прихованим ризиком, про який докладно нижче. Люди, які наважуються на таку схему, зазвичай недооцінюють, наскільки реальними стають наслідки формально «несправжнього» кроку.

Чи законне фіктивне розлучення і чи є за нього відповідальність?

Окремої статті, яка карала б саме за фіктивне розлучення, в українському законодавстві немає. Кодекси не встановлюють прямої кримінальної чи адміністративної відповідальності за сам факт «розлучення про людське око». Однак це аж ніяк не означає безкарності, бо відповідальність настає за ту мету, заради якої схему запустили.

Якщо фіктивне розлучення стало інструментом для незаконного отримання субсидій, соціальної допомоги чи інших виплат, дії можуть кваліфікувати як шахрайство за статтею 190 Кримінального кодексу, а незаконно отримані кошти доведеться повернути. Якщо мета була в уникненні боргів, кредитор має право оскаржити переоформлення майна як фіктивний правочин за статтею 234 Цивільного кодексу і домогтися звернення стягнення на активи. Тобто карають не за розлучення як таке, а за незаконну мету, яку за ним намагалися сховати. Тому оцінювати «безпечність» фіктивного розлучення варто саме крізь призму того, для чого воно робиться. Окремо варто пам’ятати, що навіть без кримінального провадження державний орган, який виявить недостовірні дані, має право переглянути призначені виплати чи пільги та вимагати повернення переплати за минулий період.

Які правові наслідки фіктивного розлучення?

Головний наслідок у тому, що з погляду закону розлучення є абсолютно справжнім. Момент припинення шлюбу настає за загальним правилом у день реєстрації розірвання в ДРАЦС (стаття 114 Сімейного кодексу), і жодні усні домовленості подружжя цього не змінюють. Далі йдуть конкретні наслідки, які часто стають неприємною несподіванкою:

• Втрата статусу подружжя. З дня розлучення ви більше не чоловік і дружина в юридичному сенсі, з усіма обмеженнями прав, що з цього випливають.
• Спадкування за законом. Колишній з подружжя не входить до першої черги спадкоємців за законом. Якщо після фіктивного розлучення один із партнерів помре, другий за законом не успадкує нічого, навіть якщо вони й далі жили разом.
• Право на утримання. Підстави для аліментів на другого з подружжя після розлучення суттєво звужуються, а частина гарантій, доступних лише у шлюбі, зникає.
• Свобода нового шлюбу. Колишній чоловік або дружина має повне право одружитися з іншою людиною, і цей новий шлюб буде цілком законним.

Кожен із цих пунктів здатний перетворити «тимчасову домовленість» на постійну проблему. Та найчутливіше питання, звісно, майнове, тож на ньому зупинимося окремо.

Що відбувається з майном після фіктивного розлучення?

Після розлучення майно, набуте кожним колишнім з подружжя, стає його особистою приватною власністю, а не спільною. Поки триває шлюб, усе набуте за час подружнього життя за загальним правилом є спільною сумісною власністю (стаття 60 Сімейного кодексу). Після припинення шлюбу цей режим більше не діє: квартира, автомобіль, кошти чи бізнес, оформлені однією особою після розлучення, належать тільки їй (стаття 57).

Саме тут криється найбільша пастка фіктивного розлучення. Якщо подружжя «про всяк випадок» переписало активи на одного з партнерів, другий втрачає на них автоматичне право. Домовленість «ми ж насправді разом» юридичної сили не має, і якщо стосунки зіпсуються, повернути майно буде вкрай складно, а іноді неможливо, особливо якщо його встигли продати чи подарувати. Ба більше, якщо партнер, на якого переписали активи, згодом укладе новий шлюб, це майно ризикує стати об’єктом уже його нових сімейних відносин, і розплутати такий вузол буде ще важче. Питання поділу того, що набувалося роками, доводиться вирішувати вже за іншими, значно складнішими правилами. Про справедливий і законний розподіл активів докладніше читайте в матеріалі про поділ майна подружжя, а про ситуацію із зобов’язаннями, у статті про розлучення з боржником.

Чи можна визнати розірвання шлюбу фіктивним?

Так, але лише в чітко визначеному випадку і тільки через суд. Стаття 108 Сімейного кодексу України прямо передбачає, що за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім’єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.

Ключове обмеження таке: ця норма стосується виключно розлучень, оформлених через орган ДРАЦС за спільною заявою подружжя, яке не має дітей (стаття 106). Якщо шлюб розривав суд, визнати таке розлучення фіктивним не можна, адже під час розгляду суд уже переконався, що подальше спільне життя подружжя неможливе. Тому фіктивними в розумінні статті 108 бувають тільки «швидкі» розлучення через ДРАЦС. Докладніше про цей спосіб ми пишемо в статтях про розірвання шлюбу за взаємною згодою та розлучення через ДРАЦС без суду.

Якщо суд задовольнить позов, на підставі його рішення актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулює орган ДРАЦС. Юридично це означає, що шлюб вважається таким, що не припинявся, тобто подружжя знову перебуває у зареєстрованому шлюбі. Що саме відбувається з документом про розлучення, ми пояснюємо в матеріалі про свідоцтво про розірвання шлюбу.

Як суд оцінює фіктивність і які потрібні докази?

Суд оцінює не сам факт розлучення, а реальну поведінку колишнього подружжя після нього. Щоб визнати розірвання шлюбу фіктивним, заявник має довести одночасно дві обставини: що чоловік і жінка продовжували проживати однією сім’єю і що вони не мали справжнього наміру припинити шлюбні відносини. Тягар доведення лежить саме на тому, хто звертається з позовом.

Переконливими для суду зазвичай є докази, що показують системну, а не епізодичну поведінку:

• спільне проживання за однією адресою і ведення спільного побуту;
• спільний сімейний бюджет, спільні витрати, рахунки, кредити;
• показання свідків, сусідів, родичів, знайомих;
• фотографії, листування, спільні поїздки та події вже після дати розлучення;
• народження спільної дитини після офіційного розірвання шлюбу.

Жоден окремий доказ не є вирішальним. Суд оцінює їх у сукупності, за внутрішнім переконанням, і робить висновок про справжні наміри сторін. Через це судова практика в таких справах доволі стримана: об’єктивно довести, що люди «насправді не розлучалися», буває непросто, і випадкові збіги на кшталт однієї спільної світлини суд навряд чи вважатиме достатніми.

Хто може подати позов і скільки це коштує?

Звернутися до суду може будь-яка заінтересована особа, чиї права зачіпає фіктивне розлучення. Це може бути один із колишнього подружжя, наприклад, коли другий партнер «передумав» повертатися до сім’ї або привласнив спільно нажите майно. Так само це може бути третя особа, чиї інтереси порушено: кредитор, спадкоємець або орган, який надав виплати, розраховані на самотню людину.

Позов про визнання розірвання шлюбу фіктивним є вимогою немайнового характеру. Судовий збір за нього у 2026 році становить близько 1331 грн (0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 1 січня 2026 року складає 3328 грн). При поданні позову в електронній формі через систему «Електронний суд» діє знижка, і сума зменшується приблизно на 20 відсотків. Для порівняння, державне мито за саму реєстрацію розлучення в ДРАЦС символічне, близько 8,50 грн. Загальний огляд процедур і платежів ми зібрали в статті про процедуру розлучення в Україні.

Що краще зробити замість фіктивного розлучення?

Майже завжди безпечніше досягти потрібної мети законними інструментами, ніж ризикувати фіктивним розлученням. Якщо йдеться про захист чи впорядкування майна, для цього існують шлюбний договір, добровільний поділ спільного майна або звичайний договір між подружжям. Якщо мета в упорядкуванні боргів, коректнішими будуть реструктуризація чи інші легальні механізми, а не виведення активів, яке кредитор здатний легко оскаржити.

Головне, що варто запам’ятати: фіктивне розлучення дає уявну, короткочасну вигоду, але створює реальні і довготривалі ризики, від втрати майна та спадщини до звинувачень у шахрайстві. Якщо ви розглядаєте розлучення заради конкретної практичної мети, спершу порадьтеся з адвокатом, який підкаже законний і безпечніший шлях, що не обернеться проти вас у майбутньому.

Часті запитання

Чи є фіктивне розлучення злочином?

Сам факт фіктивного розлучення окремим злочином не є, бо спеціальної статті за це в законі немає. Але якщо його використали для незаконного отримання виплат чи субсидій, дії можуть кваліфікувати як шахрайство за статтею 190 Кримінального кодексу, з обов’язком повернути отримане.

Чи можна визнати фіктивним розлучення, оформлене через суд?

Ні. Стаття 108 Сімейного кодексу дозволяє визнати фіктивним лише розлучення, зареєстроване через ДРАЦС за спільною заявою подружжя без дітей. Якщо шлюб розривав суд, він уже встановив неможливість спільного життя, тому таке рішення фіктивним не визнають.

Що станеться з майном, якщо розлучення визнають фіктивним?

Після визнання розлучення фіктивним шлюб вважається таким, що не припинявся, тож до майна повертається режим спільної сумісної власності подружжя. Однак на практиці розплутати вже переоформлені активи буває складно, особливо якщо їх встигли продати чи передати третім особам.

Чи успадкує майно колишній з подружжя після фіктивного розлучення?

За загальним правилом ні. Після розлучення колишній чоловік або дружина не належить до першої черги спадкоємців за законом. Тому у разі смерті одного з партнерів другий за законом не успадкує, поки і якщо розлучення не буде визнане фіктивним у судовому порядку.

Чи може колишній з подружжя одружитися з іншим після фіктивного розлучення?

Так. Після розлучення обидва вільні у праві укласти новий шлюб, і він буде повністю дійсним. Це один із найсерйозніших ризиків схеми, адже другий партнер не має жодних юридичних важелів проти такого кроку.

Скільки коштує подати позов про визнання розлучення фіктивним?

Це немайнова вимога, тому судовий збір у 2026 році складає близько 1331 грн. При поданні через «Електронний суд» діє знижка близько 20 відсотків. Точну суму варто перевіряти на день подання, бо вона прив’язана до прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як довести, що розлучення було фіктивним?

Потрібно довести, що після розлучення подружжя далі проживало однією сім’єю і не мало наміру припиняти стосунки. Допомагають докази спільного побуту і бюджету, показання свідків, фото, листування, спільні події та народження дитини вже після розлучення. Суд оцінює ці докази в сукупності.

Чи варто взагалі вдаватися до фіктивного розлучення?

Юридично це дуже ризиковано: ви стаєте реально розлученими з усіма наслідками, а бажаної вигоди можете так і не отримати. Здебільшого мету можна досягти законно, через шлюбний договір, поділ майна чи інші інструменти, тому перед будь-яким рішенням краще проконсультуватися з адвокатом.

Ілона МельничукАдвокат, юридична компанія «Лексон»Спеціалізується на сімейних, цивільних та господарських справах. Понад 15 років практики: представництво інтересів клієнтів у судах і переговорах.