
Розлучення через ДРАЦС
Автор: Ілона Мельничук, адвокат Коротко головне Розірвати шлюб через ДРАЦС (орган державної реєстрації актів цивільного стану, раніше РАЦС) можна за двох умов одночасно: у подружжя
З початком повномасштабного вторгнення Росії, багато українських підприємств та громадян втратили майно, активи та засоби виробництва. Питання відшкодування збитків, завданих РФ, стало як ніколи актуальним. Хоча перші судові справи проти країни-агресора розпочалися ще у 2014 році, судова практика у цій сфері залишається на етапі свого формування, що створює значні виклики для українського правосуддя.
Сьогодні господарські суди змушені адаптувати правові норми мирного часу до масштабів воєнної агресії, що вимагає сміливих та інноваційних рішень.
Тривалий час ключовою перепоною для українських судів було положення статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право». Згідно з цим правилом, іноземна держава, якою в даному випадку є Російська Федерація, користується судовим імунітетом і не може бути притягнута до відповідальності у національному суді іншої країни без її згоди.

Це правило створювало майже непереборну перешкоду для відкриття проваджень у справах, де відповідачем виступала РФ.
Питання було вирішене завдяки знаковому рішенню Верховного Суду. У своїй постанові від 14 квітня 2022 року (справа № 308/9708/19) він дійшов висновку, що український суд має право ігнорувати імунітет Російської Федерації та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої військовою агресією.
Що таке «деліктний виняток»? Цей принцип міжнародного права означає, що судовий імунітет не поширюється на спори, які виникли внаслідок завдання шкоди на території держави, де розглядається позов. Таким чином, будь-який спір, що виник на території України, може бути розглянутий українським судом як належним та повноважним.
У наступних постановах (наприклад, у справі № 428/11673/19) Верховний Суд надав додаткові аргументи, які обґрунтовують відсутність судового імунітету агресора:
Право на доступ до суду. Підтримання імунітету позбавило б позивача можливості ефективно захистити свої права, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини.
Порушення суверенітету. Агресія Росії не є здійсненням її суверенних прав, які захищаються імунітетом.
Боротьба з тероризмом. Підтримка імунітету РФ несумісна з міжнародними зобов’язаннями України у сфері боротьби з тероризмом.
Хоча ці висновки були ухвалені у цивільних справах і формально не є обов’язковими для господарських судів, на практиці вони активно використовуються. Господарські суди, посилаючись також на статтю 124 Конституції України, яка надає їм юрисдикцію на будь-який юридичний спір, відкривають провадження та розглядають позови до Російської Федерації з метою відшкодування збитків.
Коли українські компанії та громадяни стикаються з проблемою відшкодування збитків, завданих військовою агресією, перше питання - хто є відповідачем? Хоча логічно, що відповідальність несе держава-агресор, українська судова практика щодо цього питання неоднозначна. Визначення належного відповідача є ключовим етапом, який може визначити успіх вашого позову.

Українське законодавство чітко покладає відповідальність за завдану шкоду на Російську Федерацію. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Таким чином, сумнівів щодо відповідальності немає. Проте виникає питання: як притягнути до відповідальності саму державу?
Згідно з українськими процесуальними кодексами (ГПК, ЦПК), іноземна держава не може бути відповідачем у суді. Але ця норма суперечить новій судовій практиці, започаткованій Верховним Судом, яка дозволяє ігнорувати судовий імунітет РФ. Це призвело до значної розбіжності в рішеннях господарських судів:
Деякі суди відкривають провадження та задовольняють позови до Російської Федерації (наприклад, у справах № 910/6230/22, № 910/4720/22).
Інші суди відмовляють у відкритті провадження, посилаючись на те, що держава не може бути відповідачем (справи № 910/13766/22, № 910/14829/22).
Аналіз судових рішень показує, що є кілька підходів до визначення належного відповідача. Замість безпосередньо держави, позивачі залучають її органи.
Міністерство оборони РФ. У справі № 910/10517/22 позов про відшкодування шкоди було задоволено саме до РФ в особі її міністерства оборони. У цьому випадку суд чітко встановив причетність цього органу до ракетного удару, що підтверджувалося навіть їхніми офіційними брифінгами.
Генеральна прокуратура РФ. У справі № 925/903/22 відповідачем була визнана Генпрокуратура РФ, оскільки за російським законодавством вона відповідає за представництво інтересів держави в іноземних судах.
Були також випадки, коли відповідачами визначали посольство або навіть президента РФ.
Найбільш обґрунтованим і виваженим підходом, на нашу думку, є подача позову до Російської Федерації в особі її Міністерства юстиції. Це пояснюється тим, що згідно з указом президента РФ, саме Міністерство юстиції уповноважене представляти інтереси держави в судах іноземних держав.
Такий вибір є важливим не лише з точки зору правової визначеності, але й з практичних міркувань, оскільки він дозволяє виконати процесуальні вимоги щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Вибір належного відповідача є ключовим для успіху у справах про відшкодування збитків від агресії. Незважаючи на неоднозначну судову практику, єдиний підхід до цього питання дозволить прискорити розгляд справ та досягти справедливості.
Подача позову проти РФ - це лише початок. Щоб справа рухалася, потрібно вирішити два ключові процедурні питання: як належним чином повідомити відповідача про судовий розгляд і який саме суд має розглядати справу. З огляду на обставини воєнного часу, традиційні методи тут не працюють.

Через розрив дипломатичних і поштових відносин між Україною та Росією, стандартне надсилання поштової кореспонденції є неможливим. Суди, усвідомлюючи цю проблему, застосовують «компромісну» практику: вони відкривають провадження без доказів відправлення документів відповідачу і обмежуються публікацією оголошень на сайті Судової влади України.
Хоча це формально відповідає букві закону, такий підхід суперечить принципу рівності сторін, оскільки відповідач може бути не проінформований про справу. На думку Європейського суду з прав людини, кожна сторона повинна мати розумну можливість захистити себе.
Щоб уникнути ризиків, позивачам варто взяти ініціативу на себе. Рекомендуємо використовувати електронні засоби зв’язку:
Відправте копії позовної заяви та доданих документів на загальновідомі електронні адреси уповноважених державних органів РФ (наприклад, Міністерства юстиції).
Збережіть докази відправлення.
Такий підхід є нескладним, але відповідає принципам добросовісності. Суд, маючи докази вашого намагання повідомити відповідача, може діяти на підставі «презумпції обізнаності», що значно посилить вашу позицію.
Визначення правильного суду також є критично важливим.
За загальним правилом, позов подається за місцезнаходженням відповідача, що у випадку з РФ є неможливим. Тому суди використовують інші норми:
Пошкодження нерухомого майна: Якщо спір стосується пошкодження або знищення нерухомості, діє правило виключної підсудності. Позов потрібно подавати до господарського суду за місцем знаходження цього майна.
Інші збитки: Якщо шкода завдана рухомому майну (техніка, товари), то згідно з частиною 8 статті 29 ГПК України, позов можна подавати за місцем заподіяння шкоди. Це часто збігається з місцезнаходженням самого позивача.
На практиці зустрічаються різні варіанти, що свідчить про відсутність єдиної судової практики:
Позов за місцезнаходженням посольства. Деякі юристи подають позови до Господарського суду Києва, обґрунтовуючи це тим, що посольство РФ в Києві є її представництвом. Це відповідає процесуальним нормам, але створює надмірне навантаження на один суд.
Позов за місцем заподіяння шкоди. Цей підхід є найбільш виправданим. Він не тільки дозволяє судам рівномірно розподіляти навантаження, але й зручний для позивача, оскільки дає можливість відстоювати свої права в суді за місцем свого проживання чи ведення бізнесу.
Успішне отримання судового рішення про відшкодування збитків, завданих Російською Федерацією, - це лише половина справи. На жаль, найскладніше питання на сьогоднішній день - це реальне виконання судових рішень. Відверто кажучи, дієвого механізму, який би змусив країну-агресора добровільно виконати рішення суду, поки що не існує.
Єдиним реальним способом домогтися відшкодування є стягнення збитків за рахунок заморожених та конфіскованих активів РФ. Однак, існує важливий нюанс:
Згідно з українським законодавством, примусово вилучені об’єкти власності Російської Федерації та її резидентів переходять у державну власність України.
Ці кошти спрямовуються до державного бюджету, зокрема до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Фактично, ці кошти не можуть бути використані для прямого виконання судових рішень на користь окремих фізичних чи юридичних осіб.

Отже, наразі всі ухвалені судові рішення є, по суті, активами на майбутнє. Їхня реалізація залежить від розробки та впровадження спеціальних компенсаційних механізмів.
Одним із найбільш реалістичних сценаріїв є створення в Україні спеціального фонду. Він міг би наповнюватися за підтримки міжнародних партнерів. Згодом, ці виплати будуть компенсовані за рахунок репарацій, які агресор буде змушений сплатити.
Сьогодні українські суди змушені адаптувати правові норми мирного часу до безпрецедентних викликів війни. Практика, що формувалася з 2014 року, виявилася недостатньою для масштабів повномасштабного вторгнення.
Врегулювання цих проблем можливе лише через внесення змін до законодавства, зокрема:
Чітке розмежування юрисдикції між судами різних інстанцій у справах проти РФ.
Законодавче закріплення відсутності судового імунітету для країни-агресора.
Визначення чіткої процедури належного повідомлення відповідача в умовах розірваних дипломатичних відносин.
Варто зазначити, що у Верховній Раді вже зареєстровано законопроєкт (№7520), який має на меті вирішити ці питання. Однак, його ухвалення та набрання чинності потребуватиме часу.
Враховуючи ці реалії, суди поки що змушені покладатися на суддівський розсуд та практику Верховного Суду.
Належним відповідачем виступає держава-агресор, Російська Федерація. Правильне визначення відповідача є ключовим для позову.
Підсудність визначається за правилами процесуального законодавства. Помилка з підсудністю може призвести до повернення позову, тож це варто узгодити з адвокатом.
Через передбачені законом механізми повідомлення сторони, які на практиці мають особливості, і їх враховує адвокат при підготовці справи.
Виконання ускладнене, але існують механізми, зокрема за рахунок арештованих активів держави-агресора. Перспективи оцінюють індивідуально.
Так, ці справи складні через питання відповідача, підсудності та виконання рішення, тому супровід адвоката суттєво підвищує шанси.

Автор: Ілона Мельничук, адвокат Коротко головне Розірвати шлюб через ДРАЦС (орган державної реєстрації актів цивільного стану, раніше РАЦС) можна за двох умов одночасно: у подружжя
Питання запобіжного заходу, це один із найгостріших моментів у кримінальному провадженні. Саме тут вирішується головне для людини: залишатися на волі чи опинитися під вартою. І
Позбавлення права керування, це одне з найвідчутніших стягнень для водія. Без посвідчення часто зупиняється робота, бізнес і звичне життя. Але важливо розуміти: позбавлення, це не
Повідомлення про підозру, це один із найтривожніших моментів у кримінальному провадженні. З цієї миті людина офіційно стає підозрюваним, а кожне слово, кожен підпис і кожна

Адвокат «Лексон» домігся повного скасування постанови про накладення штрафу за частиною 2 статті 122 КУпАП: суд визнав постанову протиправною, закрив провадження через відсутність складу правопорушення

Спрощене повернення із СЗЧ у 2026 році: Армія+, ВСП, строк до 20 вересня і що буде зі справою за ст. 407 КК. Покроковий алгоритм від команди Лексон.
Швидкий дзвінок
Залиште номер, і адвокат зателефонує вам протягом 50 секунд.
Ваш номер не передається третім особам
Або зателефонуйте самі: +38 097 037 73 33
Адвокат уже набирає ваш номер. Тримайте телефон під рукою.
