Субсидіарна відповідальність керівника і засновників за борги ТОВ у 2026 році

Субсидіарна відповідальність це момент, коли борг ТОВ перестає бути проблемою лише компанії і стає проблемою її директора чи власника особисто. Типова історія: фірма роками жила на кредитах і відстрочках, потім клієнти перестали платити, рахунки заблоковані, а ліквідатор у справі про банкрутство вже питає, куди за останні три роки поділися склад, автомобілі та гроші з рахунку.

Для кредитора картина дзеркальна: рішення суду на руках, виконавець повертає документ, бо в боржника нічого немає, а засновники тим часом працюють через нову компанію. Розбираємо, коли закон дозволяє дотягнутися до майна керівника і учасників, як цим скористатися і як від цього захиститися. Актуально станом на вересень 2026 року.

Головне коротко

• Учасник ТОВ за загальним правилом не відповідає за борги товариства (ч. 3 ст. 96 ЦК), але закон прямо допускає винятки, і головний із них це банкрутство з вини контролюючих осіб.
• У разі доведення до банкрутства на засновників, керівника та інших осіб, які фактично визначали дії компанії, може бути покладена субсидіарна відповідальність у розмірі різниці між вимогами кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
• Заявити таку вимогу може ліквідатор, а за чинною редакцією закону і кредитор, але лише в ліквідаційній процедурі, коли вже зрозуміло, скільки майна боржника реально вистачило.
• Органи управління, які не звернулися до суду із заявою про банкрутство протягом місяця після виникнення неплатоспроможності, ризикують солідарною відповідальністю (ч. 6 ст. 34 КУзПБ).
• Позовна давність три роки, і з 2024 року Верховний Суд рахує її з моменту встановлення недостатності майна боржника, а не з дати визнання банкрутом.
• Умисне доведення до банкрутства, що заподіяло велику шкоду, це ще й злочин (ст. 219 КК).
• З 28 серпня 2025 року обов’язки посадових осіб закріплені у ст. 99-1 ЦК, а визначення доведення до банкрутства у ст. 9-1 КУзПБ.

Міф «ТОВ захищає моє майно»: коли він працює, а коли ламається

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, а учасник не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи (ст. 96 ЦК). Але в тій самій нормі є застереження: «крім випадків, встановлених установчими документами та законом». Саме ці випадки і становлять ризик.

Захист «обмеженої відповідальності» перестає працювати, якщо:

• учасник не вніс вклад повністю: тоді він солідарно відповідає за борги товариства в межах невнесеної частини (ст. 2 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»);
• компанію довели до банкрутства: субсидіарна відповідальність засновників, керівника та інших контролюючих осіб (ч. 2 ст. 61 КУзПБ);
• хтось вчинив або погодив правочини, які потім визнали недійсними в банкрутстві: субсидіарна відповідальність у межах завданих збитків (ч. 5 ст. 42 КУзПБ);
• керівник вчасно не подав заяву про банкрутство: солідарна відповідальність (ч. 6 ст. 34 КУзПБ);
• власник особисто поручився за кредит компанії або заставив своє майно: тут ви відповідаєте вже за власним договором.

Висновок простий: ТОВ захищає власника, поки компанією управляють добросовісно. Коли фірма стає інструментом виведення активів, захист зникає.

Субсидіарна і солідарна відповідальність: у чому різниця

Субсидіарна означає додаткова: спершу продають майно компанії, і лише на непокриту різницю звертаються до винних осіб. Солідарна означає, що керівник відповідає поруч із компанією за незадоволені вимоги.

Хто може відповідати власним майном

Коло осіб у ч. 2 ст. 61 КУзПБ ширше, ніж здається.

• Засновники (учасники). Вирішальний не розмір частки, а вина: чи ухвалював або погоджував учасник рішення, що призвели до банкрутства.
• Керівник, у тому числі колишній, якщо шкідливі дії припали на період його роботи.
• Інші особи, які мають право давати обов’язкові вказівки або можуть іншим чином визначати дії боржника: фактичні власники, материнська компанія, члени наглядової ради, особи з повноваженнями розпоряджатися рахунками.
• Особи, які вчинили або погодили правочини, що згодом визнані недійсними за ст. 42 КУзПБ, у межах завданих збитків. Цю норму додав Закон № 2971-IX від 20.03.2023.

На початку 2026 року Верховний Суд підтвердив широке розуміння «контролю»: суб’єктом відповідальності може бути особа без формального статусу керівника, якщо вона мала повноваження погоджувати управління фінансами боржника, а також особа, яка отримала від боржника істотну вигоду. Те, що така особа одночасно є кредитором, від відповідальності не звільняє.

Що таке доведення до банкрутства і які дії суди вважають протиправними

Після скасування Господарського кодексу визначення закріплене безпосередньо в ст. 9-1 КУзПБ: доведення до банкрутства це стійка неплатоспроможність, викликана умисними діями або бездіяльністю керівника (органів управління), власника майна чи інших осіб, якщо це завдало матеріальної шкоди державі, суспільству або кредиторам і боржника визнано банкрутом.

Ліквідатори і суди розцінюють як ознаки доведення до банкрутства, зокрема, такі дії:

• продаж майна пов’язаним особам нижче ринкової ціни, безоплатна передача активів або внесення їх до статутного капіталу інших компаній;
• кредити, поруки і застави, взяті тоді, коли компанія вже була збитковою;
• розірвання вигідних договорів, зокрема оренди, і зняття готівки без підтвердних документів;
• відмова від власних вимог і списання дебіторки без спроб стягнення;
• вибіркове погашення боргів перед «своїми» кредиторами;
• перенесення бізнесу, клієнтів і працівників у нову компанію;
• непередання арбітражному керуючому бухгалтерських документів.

Суди виходять зі спростовної презумпції вини контролюючих осіб: якщо рішення ухвалювали ви, вам і доведеться пояснити їхню економічну логіку. Проте презумпція не звільняє заявника від обов’язку довести конкретні протиправні дії та причинний зв’язок між ними і банкрутством. Практика Верховного Суду 2025-2026 років це підтверджує: якщо ліквідатор причинного зв’язку не довів, у покладенні відповідальності відмовляють. Вирок у кримінальній справі для цього не потрібен, суд оцінює докази в сукупності.

Як кредитору ініціювати стягнення з власників: покроково

Довгий час Верховний Суд виходив з того, що з такою заявою звертається виключно ліквідатор. Законом № 2971-IX у ч. 2 ст. 61 КУзПБ прямо додано кредитора. Практика щодо самостійних заяв кредиторів ще формується, і до них суди застосовують ті самі умови: ліквідаційна процедура та встановлена недостатність майна. Тому найефективніше діяти у зв’язці з ліквідатором і через комітет кредиторів.

Якщо ви ще на етапі стягнення дебіторської заборгованості і бачите ознаки виведення активів, план такий:

1. Підтвердіть вимогу. Найкраще, коли борг підтверджений рішенням суду: за наявності спору про право суд відмовить у відкритті справи про банкрутство (ст. 39 КУзПБ).
2. Відкрийте справу про банкрутство або заявіть вимоги в уже відкриту. До заяви кредитора додаються докази авансування винагороди арбітражного керуючого, а під час воєнного стану натомість можна додати угоду з обраним арбітражним керуючим. Врахуйте: суд відмовить у відкритті справи, якщо боржник доведе, що працює за чинним оборонним держконтрактом або не розрахувався саме внаслідок збройної агресії.
3. Вимагайте фінансового аналізу. Розпорядник майна і ліквідатор зобов’язані скласти висновок про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства (ст. 44, ст. 61 КУзПБ). Подавайте свої докази: договори, виписки, дані реєстрів, відомості про нові компанії власників.
4. Оскаржуйте підозрілі правочини. Кредитор може сам просити визнати недійсними правочини боржника за останні три роки до відкриття справи (ст. 42 КУзПБ).
5. Забезпечте майбутнє стягнення. Клопочіть про арешт майна потенційних відповідачів, щоб його не встигли переоформити.
6. Подайте заяву вчасно. Не раніше завершення реалізації ліквідаційної маси та стягнення дебіторки, бо інакше заяву визнають передчасною, і не пізніше трьох років від встановлення недостатності майна.
7. Контролюйте розподіл. Стягнуті суми включаються до ліквідаційної маси і йдуть усім кредиторам за черговістю, тому важливо бути в реєстрі і мати голос у комітеті.

Усі ці спори розглядає господарський суд, тож потрібен досвід саме у господарських спорах.

Позовна давність: що змінив Верховний Суд у 2024 році

Загальна позовна давність три роки (ст. 257 ЦК), і суд застосовує її лише за заявою сторони. Питання в тому, з якого моменту її рахувати.

Раніше Верховний Суд пов’язував початок перебігу з визнанням боржника банкрутом. У постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 Касаційний господарський суд від цього підходу відступив. Тепер початок перебігу пов’язаний з моментом встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а право подати заяву виникає не раніше завершення реалізації об’єктів ліквідаційної маси і розрахунків з кредиторами.

У 2026 році ВС продовжує застосовувати цей підхід: зокрема, заяву, подану до завершення розшуку майна і стягнення дебіторки, визнано передчасною.

Що це означає на практиці:

• для кредитора: не поспішати, але і не пропустити трирічне вікно після того, як ліквідатор визначив вартість ліквідаційної маси;
• для власника: аргумент «від визнання банкрутом минуло три роки» автоматично більше не працює, захист треба будувати на передчасності, відсутності вини чи причинного зв’язку.

Обов’язок звернутися до суду: ст. 34 КУзПБ і солідарна відповідальність

Боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття справи про банкрутство, якщо виникла неплатоспроможність. Закон називає два характерні випадки:

• задоволення вимог одного чи кількох кредиторів унеможливить повне виконання грошових зобов’язань перед іншими;
• грошові зобов’язання, строк виконання яких настав, перевищують вартість активів боржника.

Якщо органи управління цю вимогу порушили, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 34 КУзПБ). Порушення встановлює суд у справі про банкрутство. У 2025 році Верховний Суд вказав, що ефективним способом захисту є одночасне встановлення порушення і покладення відповідальності зі стягненням. Керівника можуть звільнити від відповідальності, якщо він доведе, що обставини свідчили про тимчасові фінансові труднощі, і він добросовісно намагався їх подолати.

Умисне невиконання цього обов’язку, якщо справу згодом відкрили за заявою кредитора, ст. 9-1 КУзПБ називає приховуванням банкрутства.

Виняток воєнного часу. Під час воєнного стану і шість місяців після його припинення відповідальність за ч. 6 ст. 34 не застосовується, якщо боржник не звернувся до суду внаслідок збройної агресії, зокрема через перебування єдиного майнового комплексу на території бойових дій чи окупації (п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ). Це не автоматична амністія: зв’язок із війною доведеться підтвердити документами, як і у випадку з форс-мажором під час війни.

Фідуціарні обов’язки директора після скасування Господарського кодексу

З 28 серпня 2025 року Господарський кодекс втратив чинність (Закон № 4196-IX), і правила для бізнесу змістилися до Цивільного кодексу. Детальніше про це в нашому огляді змін після скасування ГК.

Нова ст. 99-1 ЦК прямо називає обов’язки посадових осіб фідуціарними. Керівник, члени наглядової ради, головний бухгалтер, ліквідатор та інші посадові особи зобов’язані діяти в інтересах товариства, добросовісно і розумно, у межах повноважень і так, як, на їхнє добросовісне переконання, сприятиме меті діяльності компанії. Відповідальність за збитки настає, зокрема, при зловживанні повноваженнями, порушенні процедури погодження, поданні недостовірної інформації для отримання погодження або бездіяльності.

Закон про ТОВ це доповнює:

• ст. 40: члени виконавчого органу і наглядової ради відповідають перед товариством за збитки солідарно, якщо не доведуть відсутність своєї вини;
• ст. 44: значні правочини (понад 50% вартості чистих активів) погоджують загальні збори, якщо статут не встановлює іншого, а посадові особи, винні в порушенні порядку, солідарно відшкодовують збитки;
• ст. 45: те саме стосується правочинів із заінтересованістю, якщо статут встановлює порядок їх погодження.

У банкрутстві ліквідатор виконує повноваження органів управління, тож може заявити вимогу до колишнього директора про відшкодування збитків, і ці кошти також підуть кредиторам.

Кримінальні ризики: ст. 219 КК і не лише

Ст. 219 КК карає доведення до банкрутства: умисні дії власника або службової особи з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості чи в інтересах третіх осіб, що призвели до стійкої фінансової неспроможності і заподіяли велику матеріальну шкоду державі або кредитору. Великою вважається шкода від 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Санкція: штраф від 2000 до 4000 НМДГ з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до трьох років.

Що ще варто знати:

• фіктивне банкрутство (колишня ст. 218 КК) декриміналізоване у 2011 році; тепер це закриття справи, відшкодування збитків кредиторам і адміністративна відповідальність (ст. 9-1 КУзПБ);
• податкові порушення можуть кваліфікуватися за ст. 212 КК (ухилення від сплати податків);
• ст. 97 ПК окремо регулює погашення податкового боргу при ліквідації, але для звичайного ТОВ за загальним правилом не перекладає цей борг на учасників особисто.

Кримінальне провадження означає обшуки і арешти, тож варто заздалегідь знати алгоритм дій під час обшуку. Цивільна і кримінальна площини незалежні: закрите кримінальне провадження не гарантує захисту від субсидіарної відповідальності.

Як власнику і директору захиститися: покроково

При перших ознаках неплатоспроможності

1. Рахуйте щомісяця. Зіставляйте грошові зобов’язання, строк яких настав, з вартістю активів. Саме з моменту неплатоспроможності починається місячний строк за ст. 34 КУзПБ.
2. Ухваліть план виходу з кризи. Рішення загальних зборів або директора з конкретними заходами: переговори, реструктуризація, продаж непрофільних активів за ринковою ціною.
3. Домовляйтеся з кредиторами письмово. Розстрочки і мирові угоди показують суду, що ви боролися за компанію.
4. Якщо виходу не видно, розгляньте заяву боржника про банкрутство. Вчасна заява з планом санації захищає керівника значно краще, ніж очікування.
5. Якщо причина у війні, збирайте докази вже зараз: документи про бойові дії, окупацію, знищення майна.

Як документувати рішення

Кожне суттєве рішення має залишити слід: протокол, фінансове обґрунтування, оцінка майна при продажу, листування з банком. Ст. 99-1 ЦК оцінює, чи діяли ви добросовісно і розумно, а документи це ваш головний доказ. Якщо сумніваєтеся, чи неплатоспроможність уже настала, краще отримати юридичну консультацію до ухвалення рішення, а не після.

Чого не робити з активами

• не переписуйте майно на родичів чи «дружні» фірми і не продавайте за заниженою ціною;
• не погашайте борги вибірково перед пов’язаними особами;
• не переводьте клієнтів і працівників у нову компанію, поки стара в боргах;
• не знищуйте документи і не ставте номінального директора;
• не беріть нові кредити, щоб закрити старі, без реального плану.

Типові помилки директорів і власників

• «Я лише номінальний директор». Номінальність не звільняє від відповідальності, а фактичний власник може стати ще одним відповідачем.
• «Я вже звільнився або продав частку». Важить період, коли вчинено шкідливі дії, а не ваш статус сьогодні.
• «Відповідатиму в межах частки». Закон не обмежує субсидіарну відповідальність часткою: орієнтир це вся непокрита різниця між вимогами і ліквідаційною масою.
• «Продам своїм, а потім розберемося». Такі правочини оскаржують за ст. 42 КУзПБ, а тих, хто їх вчинив чи погодив, можуть притягнути за ч. 5 цієї статті.
• Очікування, що «само минеться». Пропущений місячний строк за ст. 34 КУзПБ відкриває шлях до солідарної відповідальності.

Чим допоможе адвокат ЛЕКСОН

Власникам і директорам ми допомагаємо оцінити ризики до того, як ними зацікавиться ліквідатор: визначаємо момент неплатоспроможності, оформлюємо рішення органів управління, ведемо переговори з кредиторами, готуємо стратегію санації або банкрутства за заявою боржника. Якщо вимогу вже заявлено, будуємо захист на передчасності, позовній давності, відсутності вини і причинного зв’язку. Комплексний юридичний супровід бізнесу дозволяє закрити ці ризики системно.

Кредиторам ми допомагаємо знайти пов’язаних осіб і виведені активи, ініціювати банкрутство, оскаржити підозрілі правочини, забезпечити арешт майна і заявити вимоги про субсидіарну чи солідарну відповідальність. Усі ці процеси ведемо в межах господарських спорів під ключ.

Не варто зволікати: місячний строк за ст. 34 КУзПБ минає швидко, а активи зникають ще швидше. Вартість допомоги залежить від обставин, уточнюйте на момент звернення. Телефонуйте 097 037 73 33, цілодобово, Київ і онлайн по всій Україні.

Часті запитання

Чи можна стягнути борг ТОВ з директора без банкрутства компанії?

За загальним правилом ні: і субсидіарна відповідальність за ч. 2 ст. 61, і солідарна за ч. 6 ст. 34 КУзПБ реалізуються в межах справи про банкрутство. Поза нею до директора чи власника можна звернутися, якщо він особисто поручився або надав майно в заставу, якщо учасник не вніс вклад повністю, або через цивільний позов у кримінальному провадженні.

Я учасник із часткою 10% і не керував компанією. Чи відповідатиму?

Сама частка не є підставою для відповідальності. Заявник має довести вашу вину і причинний зв’язок між вашими діями та банкрутством. Ризик виникає, якщо ви голосували за шкідливі рішення, погоджували сумнівні правочини або фактично впливали на керівника. Зберігайте протоколи, де видно вашу позицію, особливо якщо ви голосували проти.

Чи звільняє від відповідальності звільнення з посади або продаж частки?

Ні, якщо шкідливі дії вчинені в період, коли ви були керівником чи учасником. Суди оцінюють поведінку конкретної особи в конкретний період, тому колишній директор може відповідати поруч із чинним. Вихід із бізнесу напередодні банкрутства без пояснення причин може лише посилити підозри.

Скільки часу має кредитор на заяву про субсидіарну відповідальність?

Позовна давність три роки. Після постанови ВС від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 її рахують з моменту встановлення недостатності майна боржника, тобто після реалізації ліквідаційної маси. Раніше цього моменту заява буде передчасною. Давність суд застосовує лише за заявою сторони, тому відповідач має сам про неї заявити.

Чи може кредитор подати заяву сам, без ліквідатора?

Чинна редакція ч. 2 ст. 61 КУзПБ після змін 2023 року прямо називає і ліквідатора, і кредитора. Давніша практика Верховного Суду визнавала таке право виключно за ліквідатором, а практика щодо самостійних заяв кредиторів ще формується. На практиці надійніше координувати дії з ліквідатором і комітетом кредиторів.

Бізнес зруйнувала війна. Чи загрожує мені особиста відповідальність?

Якщо неплатоспроможність викликана війною, а не вашими діями, у вас сильна позиція: для субсидіарної відповідальності потрібні вина і причинний зв’язок. Крім того, під час воєнного стану не застосовується солідарна відповідальність за ч. 6 ст. 34 КУзПБ, якщо заяву не подано внаслідок збройної агресії. Але це потрібно довести документами.

Чи означає банкрутство компанії кримінальну справу для власника?

Ні. Банкрутство само по собі не злочин. Ст. 219 КК вимагає умислу, корисливого мотиву чи іншої заінтересованості і великої шкоди від 500 НМДГ. Фіктивне банкрутство декриміналізоване ще у 2011 році. Водночас виведення активів перед банкрутством може стати приводом для кримінального провадження, тому діяти варто обережно.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Норми і практика можуть змінюватися, а кожна ситуація має свої особливості. Для вирішення саме вашого питання зверніться до адвоката.

Готові допомогти з вашою справоюЗалиште заявку, і адвокат звʼяжеться з вами. Конфіденційно, цілодобово.

Для заповнення цієї форми увімкніть JavaScript у браузері.

Телефон

Телефон *

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь на обробку персональних даних згідно з Політикою конфіденційності.

Замовити консультацію